Субота

Субота—це Господній день, відведений щотижня для відпочинку і поклоніння. У часи Старого Завіту завітний Божий народ дотримувався Суботи на сьомий день тижня, бо сотворивши землю, на сьомий день Бог відпочивав. У Десяти заповідях Господь наголошував на важливості дотримання Суботи:

“Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

Шість день працюй і роби всю працю свою,

А день сьомий—субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.

Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вихід 20:8–11).

Після воскресіння Ісуса Христа, яке сталося в перший день тижня, учні Господа почали дотримуватися Суботи у перший день тижня, у неділю (див. Дії 20:7).

У останні дні Господь заповідав нам продовжувати дотримуватися Суботи. Він пообіцяв нам, що якщо ми дотримуватимемося цієї заповіді, то отримаємо “повнот[у] землі” (див. УЗ 59:16–20).

Оскільки Субота є священним днем, його треба відвести для гідної, святої діяльності. Утримання від роботи і розваг недостатньо. Насправді, якщо у Суботу ми просто байдикуємо, нічого не роблячи, ми не зберігаємо цей день у святості. В одкровенні, даному Джозефові Сміту в 1831 році, Господь заповідав: “І щоб ти міг повніше утримувати себе незаплямованим від світу, ходи в дім молитви і піднось свої священнодійства в Мій святий день; бо істинно це є день, призначений тобі, щоб відпочивати від своїх трудів і виявляти свою відданість Всевишньому” (УЗ 59:9–10). Згідно з цим одкровенням ми щотижня відвідуємо причасні збори. У суботній день можна ще робити таке: молитися, розмірковувати, вивчати писання і вчення пророків останніх днів, писати листи членам сім’ї і друзям, читати благотворні матеріали, відвідувати хворих і страждаючих, відвідувати інші церковні збори.