Смерть, духовна

Духовна смерть—це відокремлення від Бога. Писання вчать щодо двох джерел духовної смерті. Першим джерелом є Падіння, а другим—наша власна неслухняність.

Пророк Самуїл із Книги Мормона навчав: “все людство, падінням Адама будучи відсіченим від присутності Господа, вважається мертвим, стосовно того, що фізичне, і того, що духовне” (Геламан 14:16). Упродовж свого життя на землі ми відділені від присутності Бога. Ісус Христос через спокуту викупає кожного з нас із цієї духовної смерті. Самуїл свідчив, що воскресіння Спасителя “спокутує все людство від першої смерті—тієї духовної смерті… Ось, воскресіння Христа спокутує все людство, так, дійсно все людство, і приводить їх назад до присутності Господа” (Геламан 14:16–17). Пророк Легій навчав, що завдяки спокуті “усі люди приходять до Бога; отже, вони стоять у Його присутності, щоб Він судив їх згідно з істиною і святістю, яка в Ньому” (2 Нефій 2:10).

Крім того, духовна смерть приходить в результаті нашої власної неслухняності. Наші гріхи роблять нас нечистими і нездатними перебувати в присутності Бога (див. Римлянам 3:23; Алма 12:12–16, 32; Геламан 14:18; Мойсей 6:57). Ісус Христос пропонує викуплення з цієї духовної смерті через спокуту, але тільки якщо ми виявляємо віру в Нього, каємося у своїх гріхах і виконуємо принципи і обряди євангелії (див. Алма 13:27–30; Геламан 14:19; Уложення віри 1:3).