Священство

Бог надає повноваження священства гідним членам Церкви чоловічої статі, щоб вони могли діяти в Його ім’я для спасіння Його дітей. Носії священства можуть бути вповноважені проповідувати євангелію, виконувати обряди спасіння та керувати Божим царством на землі.

Члени Церкви чоловічої статі можуть розпочинати своє служіння у священстві, коли їм виповниться 12 років. Вони починають з отримання Ааронового священства, а пізніше можуть бути визнані гідними для дарування їм Мелхиседекового священства. На різних етапах свого життя, готуючись до отримання різних обов’язків, вони отримують різні чини священства: диякон, учитель і священик в Аароновому священстві та старійшина і первосвященик у Мелхиседековому священстві. (Конкретну інформацію щодо Ааронового і Мелхиседекового священства див. на сс. 3–4 і 57–58).

Щоб член Церкви чоловічої статі отримав священство, уповноважений носій священства повинен його дарувати йому і висвятити в чин у цьому священстві (див. Євреям 5:4; УЗ 42:11; Уложення віри 1:5).

Хоча повноваження священства дарують тільки гідним членам Церкви чоловічої статі, благословення священства досяжні для всіх—чоловіків, жінок і дітей. Ми всі маємо користь від впливу праведного провідництва священства, і ми всі маємо привілей отримання спасительних обрядів священства.

Найважливіше виконання обов’язків священства відбувається в сім’ї. У Церкві кожен чоловік і батько повинен старатися бути гідним того, щоб мати Мелхиседекове священство. Він головує у праведності і любові, як з рівноправним партнером, зі своєю дружиною і служить духовним провідником сім’ї. Він керує сім’єю у постійній молитві, вивченні Писань і домашньому сімейному вечорі. Він співпрацює з дружиною, щоб навчити дітей і допомогти їм підготуватися до отримання обрядів спасіння (див. УЗ 68:25–28). Він надає благословення священства для провідництва, зцілення і заспокоєння.

Багато членів Церкви не мають у своїх домівках гідного носія Мелхиседекового священства. Однак, завдяки служінню домашніх учителів і провідників священства усі члени Церкви можуть зазнати у своєму житті втіхи від влади священства.

Кворум священства є організованою групою братів, які мають однаковий чин священства. Найважливіша мета кворумів—служити іншим, створювати єдність і братерство і навчати один одного вчень, принципів і обов’язків.

Кворуми існують на всіх рівнях Церковної організації. Президент Церкви і його радники утворюють Кворум Першого Президентства. Дванадцять апостолів також утворюють кворум. Сімдесятники, Генеральні авторитети і територіальні авторитети, організовані у кворуми. Кожен президент колу головує над кворумом первосвящеників, що утворений з усіх первосвящеників колу. Зазвичай, кожен приход чи філія мають кворуми старійшин, священиків, учителів і дияконів. У приходах первосвященики також організовані і служать у групах первосвящеників.

З часу висвячення носіїв священства в чин учителя, вони мають можливість і обов’язок служити домашніми вчителями. У такий спосіб вони виконують свій обов’язок “пильнувати Церкву, бути з ними і укріпляти їх” (УЗ 20:53).

Домашні вчителі мають священний обов’язок бути першим джерелом церковної допомоги окремим особам і сім’ям. Принаймні щомісяця вони відвідують закріплених за ними членів Церкви. Відвідуючи закріплених членів Церкви і виконуючи для них служіння, вони підтримують батьків у їхніх обов’язках, навчають євангелії кожного члена сім’ї, зміцнюють товариські стосунки і допомагають членам Церкви отримати храмові обряди і жити гідно благословень євангелії.

Провідники приходів і філій забезпечують, щоб домашні вчителі були призначені до кожної сім’ї чи окремої особи. Вони постійно спілкуються з домашніми вчителями, аби допомогти задовольнити духовні і мирські потреби кожного члена Церкви.

Застосуванням влади священства у Церкві керують ті, хто тримає ключі священства (див. УЗ 65:2; 124:123). Ті, хто тримає ключі священства, мають право головувати і керувати Церквою у сфері їхніх повноважень. Наприклад, єпископ тримає ключі священства, які дозволяють йому головувати в його приході. Отже, коли в цьому приході якась дитина готується до хрищення, той, хто христитиме дитину, має отримати на це дозвіл від єпископа.

Усі ключі священства тримає Ісус Христос. Ключі, необхідні для керівництва Його Церквою, Він передав Своїм апостолам. Тільки старший апостол, Президент Церкви, може використовувати (або давати дозвіл іншій людині використовувати) ключі священства для управління всією Церквою (див. УЗ 43:1–4; 81:2; 132:7).

Президент Церкви передає ключі священства іншим провідникам священства, тож вони можуть головувати в межах своєї відповідальності. Ключі священства отримують президенти храмів, місій, колів і округів, єпископи, президенти філій і президенти кворумів. Особа, яка служить на одній з цих посад, має ключі тільки до того часу, доки її не буде звільнено. Радники не отримують ключів, але вони отримують передане ним повноваження і обов’язки через покликання й призначення.

Якщо ви носій священства, пам’ятайте, що священство в усі часи і при всіх обставинах повинно представляти частину вашої суті. Це не плащ, який можна за бажанням одягти чи зняти. Будь-яке висвячення в чин священства є покликанням на служіння протягом усього життя з обіцянням, що Господь призначатиме вас виконувати Його роботу згідно з вашою відданістю.

Щоб отримати і застосовувати силу священства, ви маєте бути гідні. На вашу здатність служити впливають слова, які ви промовляєте, і ваша щоденна поведінка. Ваша прилюдна поведінка повинна бути вище усіляких дорікань. Ваша поведінка на самоті навіть ще важливіша. Через пророка Джозефа Сміта Господь проголосив, що “права священства нерозривно пов’язані з силами небес, і сили небес не можуть контролюватися й управлятися інакше, як тільки за принципами праведності” (УЗ 121:36). Він застерігав носіїв священства:

“Якщо ми починаємо приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, своєму суєтному честолюбству, чи контролювати душі дітей людських, чи панувати над ними, чи примушувати їх у будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли Він віддалився,—амінь священству чи повноваженню того чоловіка. Ось, до того, як він збагне, його залишено на самоті” (УЗ 121:37–38).

Ви не можете підтримувати жодної влади чи жодного впливу інакше, як тільки “через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну; добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності”. Якщо вас “спонукає Святий Дух” комусь докорити, виявіть потім “більше любові до того, кому [ви] докоря[ли], щоб він не ставився до [вас] як до свого ворога; щоб він міг знати, що [ваша] вірність сильніша за узи смерті” (УЗ 121:41–44).

Якщо ви застосовуєте священство у праведності й любові, ви знайдете радість служіння інструментом у руках Господа. Він сказав:

“Нехай твоя утроба сповниться милосердям до всіх людей і до родини одновірних, і нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення священства зрошатиме тобі душу, як роса з неба.

Святий Дух буде твоїм постійним супутником, а твій скіпетр—незмінним скіпетром праведності й істини; і твоє владарювання буде вічним владарюванням, і само по собі проливатиметься на тебе віковічно” (УЗ 121:45–46).