Царства слави

Целестіальне царство є найвищим із трьох царств слави. Ті, хто буде в цьому царстві, на віки вічні перебуватимуть у присутності Бога Батька та Його Сина Ісуса Христа. Це повинно бути вашою метою: успадкувати целестіальну славу і допомогти іншим також отримати ці великі благословення. Такої мети не досягти з однієї спроби; вона є результатом праведності і постійності намірів упродовж усього життя.

Целестіальне царство є місцем, підготовленим для тих, “хто сприйняли свідчення Ісуса” і “стали досконалими через Ісуса, посередника нового завіту, Хто виконав цю досконалу спокуту через пролиття Своєї власної крові” (УЗ 76:51, 69). Щоб успадкувати цей дар, ми маємо отримати обряди спасіння, виконувати заповіді й покаятися у своїх гріхах. Детальне пояснення щодо тих, хто успадкує целестіальну славу дано в книзі Учення і Завіти 76:50–70, 92–96.

У січні 1836 року пророк Джозеф Сміт отримав одкровення, що розширило його розуміння вимог для успадкування целестіальної слави. Небеса відкрилися для нього, і він побачив Целестіальне царство. Він здивувався, побачивши там свого старшого брата Алвіна, бо той помер ще до отримання обряду хрищення. (Див. УЗ 137:1–6). Тоді до пророка Джозефа зійшов голос Господа:

“Усі, хто померли, не пізнавши цієї євангелії, хто прийняв би її, якби їм було дозволено залишитися, будуть спадкоємцями целестіального царства Бога;

Також усі, хто помиратиме відтепер, не пізнавши її, хто прийняв би її усім своїм серцем, будуть спадкоємцями цього царства.

Бо Я, Господь, судитиму всіх людей згідно з їхніми діяннями, згідно з бажанням їхніх сердець” (УЗ 137:7–9).

Роз’яснюючи це одкровення, пророк Джозеф сказав: “Я також бачив, що всі діти, які померли до того, як досягли років підзвітності, є спасенними в целестіальному царстві небесному” (УЗ 137:10).

Із ще одного одкровення пророкові Джозефу ми дізнаємося, що в Целестіальному царстві є три ступені слави. Аби бути піднесеним у найвищий ступінь і продовжувати вічні сімейні стосунки, ми маємо ввійти в “новий і вічний завіт шлюбу” і бути вірними цьому завітові. Іншими словами, храмовий шлюб є вимогою для отримання вищого ступеня целестіальної слави. (Див. УЗ 131:1–4). Усі, гідні увійти у новий і вічний завіт шлюбу, матимуть таку нагоду у цьому чи наступному житті.

Той, хто успадковує террестріальну славу, “отримує від присутності Сина, але не від повноти Батька. Отже, вони є тілами террестріальними, а не тілами целестіальними, і відрізняються в славі, як місяць відрізняється від сонця” (УЗ 76:77–78). Взагалі кажучи, особи в Террестріальному царстві будуть шанованими людьми, “кого було засліплено лукавством людей” (УЗ 76:75). До цієї групи входитимуть члени Церкви, які “не є доблесними у свідченні про Ісуса” (УЗ 76:79). Вона також включатиме тих, хто відкинув можливість прийняти євангелію у смертному житті, але пізніше прийняв її у посмертному духовному світі (див. УЗ 76:73–74). Аби дізнатися більше про тих, хто успадкує террестріальну славу, див. Учення і Завіти 76:71–80, 91, 97.

Телестіальна слава буде зарезервована для осіб, які “не сприйня[ли] ні євангелію Христа, ні свідчення Ісуса” (УЗ 76:82). Ці особи отримають свою славу після викуплення з духовної в’язниці, яку іноді називають пеклом (див. УЗ 76:84, 106). Детальне пояснення щодо тих, хто успадкує телестіальну славу, знаходиться в книзі “Учення і Завіти” 76:81–90, 98–106, 109–112.

Деякі люди не будуть гідні перебувати в будь-якому царстві слави. Вони будуть названі “синами загибелі” і матимуть “витримати царство, яке не є царством слави” (УЗ 76:32; 88:24). Це буде станом “тих, хто знає [Божу] силу, і кого зроблено причасниками її, і хто через силу диявола дозволив собі бути переможеним, і зректися істини, і знехтувати [Божою] силою” (УЗ 76:31; див. також вірші 30, 32–49).