Стійкий і непохитний

Я вдячна за те, що можу брати участь у цьому зібранні відданих жінок з усього світу. Я зустрічалася з тисячами вас в різних країнах. Ваша вірність і відданість зміцнили мене. Ваш приклад доброти й прихильності до євангелії надихнули мене. Ваші спокійні вчинки самовідданого служіння і слова свідчення та впевненість упокорили мене.

Цього вечора я поставлю кожній з вас такі ж запитання, які ставила багатьом з вас у наших бесідах.

1. Що допомагає вам бути стійкими й непохитними, коли приходять труднощі, які випробовують вашу віру?

2. Що підтримує вас у випробуваннях і горі?

3. Що допомагає вам витерпіти до кінця і стати справжнім послідовником Христа?

Серед відповідей, які ви давали мені, були такі:

1. Ваше знання, що Небесний Батько любить вас і піклується про вас.

2. Ваша надія на те, що завдяки спокутній жертві Ісуса Христа всі обіцяні вірним благословення будуть отримані.

3. Ваше знання плану викуплення.

Сьогодні моє послання буде стосуватися цих тверджень, які прийшли з вашого серця.

У Посланні до римлян сказано: “Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми—діти Божі”. Пам’ятаю, вперше я відчула цілковиту впевненість в тому, що Небесний Батько знав і любив мене, піклувався про мене, коли я увійшла у води хрищення; тоді мені було 15 років. До цього я знала, що Бог існує і Ісус Христос був Спасителем світу. Я вірила в Них і любила Їх, але ніколи не відчувала Їхньої любові і турботи про мене особисто, аж до того дня, коли я раділа своїй можливості увійти у завіти хрищення.

Я усвідомлювала: те, що мене знайшли і навчали місіонери, особливо враховуючи, що їх була жменька серед двох мільйонів людей, було великим чудом! Я знала, що Небесний Батько знав і любив мене так надзвичайно, що направив місіонерів у мій дім.

Тепер я знаю, що Бог є Богом любові. Це так, бо ми—Його діти і Він хоче, щоб усі ми мали радість і вічне щастя. Його робота і Його слава в тому, щоб ми могли мати безсмертя і вічне життя¹. Тому Він і дав нам вічний план щастя. Наша мета в житті—здобути вічне життя і піднесення для себе і допомогти іншим зробити те саме. Він створив цю землю, щоб ми отримали фізичне тіло і були перевірені у своїй вірі. Він дав нам безцінний дар свободи волі, завдяки якому ми можемо вибрати шлях, що веде до вічного щастя. План викуплення, даний Небесним Батьком,—для вас і для мене. Він—для всіх Його дітей.

“І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю”².

“І Він дав їм заповіді, щоб вони поклонялися Господу Богу їхньому… І Адам був послушний заповідям Господа”³.

Адам і Єва народили дітей, і план продовжував виконуватися.

Я знаю, що кожна з нас як дочка Бога має надзвичайно важливу і суттєву роль. Він наділив Своїх дочок божественними якостями, щоб просувати вперед Свою роботу. Бог довірив жінкам священну роботу—народження й виховання дітей. Важливішої роботи не існує. Це—священне покликання. Найблагородніший обов’язок жінки—виконувати священну роботу зі створення вічних сімей, в ідеалі—у партнерстві зі своїм чоловіком.

Я знаю, до декого з наших сестер ще не прийшли ці благословення—вийти заміж або мати дітей. Я запевняю вас, що в належний час ви отримаєте всі благословення, які обіцяні вірним. Ви повинні “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії”⁴ і витерпіти до кінця, щоб мати вічне життя. З огляду на вічність, відсутність благословень буде “лише на короткий час”⁵.

Крім того, необов’язково бути заміжніми, щоб виконувати заповіді і надихати сім’ї, друзів та сусідів. Ваші дари, таланти, вміння і духовна сила дуже потрібні у побудові царства. Господь покладається на вашу готовність виконувати ці необхідні обов’язки.

Господь каже:

“Я не забуду про тебе!

Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною”⁶.

Господь любить вас. Він знає про ваші надії і розчарування. Він не забуде вас, бо ваш біль і ваші страждання постійно перед Ним.

Найбільшим виявом Божої любові до нас була його готовність послати Свого Улюбленого Сина, Ісуса Христа, спокутати наші гріхи, щоб стати нашим Спасителем і Викупителем.

В Євангелії від Івана ми читаємо: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.

Спаситель каже: “Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас”⁷.

Готовність Ісуса Христа бути жертовним агнцем була виявом Його любові до Батька і Його безмежної любові до кожного з нас.

Ісая так описує страждання Спасителя:

“Він немочі наші узяв і наші болі поніс…

…Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був… Його ж ранами нас уздоровлено!”⁸

Сам Господь проголошує: “Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються”⁹.

Він розірвав пута смерті і зробив можливим, щоб воскресли всі люди. Він дав нам дар безсмертя.

Ісус Христос взяв на Себе наші гріхи, відстраждав і помер, щоб задовольнити вимоги справедливості, аби ми не страждали, якщо покаємося.

Ми показуємо, що приймаємо Ісуса Христа як свого Спасителя, коли покладаємо свою віру на Нього, каємося у своїх гріхах і отримуємо спасительні обряди, які є необхідними, щоб увійти у Божу присутність. Ці спасительні обряди є символами завітів, які ми укладаємо. Завіти послуху Його законам і заповідям поєднують нас з Богом і зміцнюють нашу віру. Наша віра в Христа і стійкість даватимуть нам необхідні сміливість та впевненість, щоб відповідати на виклики життя, які є частиною нашого земного існування.

Невдовзі після того, як мого чоловіка в 1992 році покликали очолити місію в Асунсьйоні, Парагвай, ми були на конференції філії у віддаленому поселенні в парагвайському Чако¹⁰. Ми чотири години їхали мощеною дорогою, потім ще сім годин їхали розбитою дорогою. Ризики і незручності тієї довгої подорожі швидко забулися, коли нас почали радо вітати щасливі й доброзичливі члени Церкви з Містолара.

Хуліо Єгрос був молодим президентом філії; він та його дружина, Маргарита, були однією з небагатьох сімей, які запечаталися у храмі. Я попросила їх поділитися враженнями про їхню подорож до храму.

На той час найближчим до них храмом був храм у Буенос-Айресі, Аргентина. Подорож з Містолара до храму тривала 27 годин; вони вирушили в дорогу зі своїми двома малими дітьми. То була якраз середина дуже холодної зими, але, пожертвувавши багато чим, вони таки дісталися храму і були запечатані як вічна сім’я. Дорогою назад обоє дітей тяжко захворіли й померли. Вони поховали їх по дорозі і повернулися додому вже без дітей. Вони були сумні й самотні, але як це не дивовижно, відчували себе втішеними й заспокоєними. Вони розповідали про це так: “Наші діти були запечатані до нас у домі Господа. Ми знаємо, що вони знову будуть з нами у всій вічності. Це знання дало нам втішення й заспокоєння. Нам потрібно залишатися гідними і вірними завітам, які ми уклали в храмі, і тоді ми об’єднаємося з ними”.

Як нам збільшити свою віру й надію, щоб бути схожими на цих відданих членів Церкви з Парагваю?

Як нам зміцнити віру в слова, які я знову й знову чула від багатьох з вас про те, що ви вірите в любов Бога до вас, що ви вірите, що отримаєте Його благословення, і що ви розумієте план викуплення, яке здійснюється через Спасителя Ісуса Христа, і вашу важливу роль у Його плані?

Я запропоную для цього чотири засоби, які допомогли мені: молитва, вивчення Писань, слухняність і служіння.

Молитва

Молитва—це спілкування з Небесним Батьком. Коли ми молимося, то тим самим визнаємо, що віримо в Нього і в Його силу благословити нас.

У книзі Алми 37:37 ми читаємо: “Радься з Господом в усіх своїх діяннях, і Він направлятиме тебе на добре; авжеж, коли ти лягаєш вночі, лягай з Господом, щоб Він міг доглядати тебе у твоєму сні; і коли ти прокидаєшся вранці, нехай твоє серце буде сповнене подяки до Бога; і якщо ти будеш робити так, ти будеш піднесений в останній день”.

Вивчення Писань

Прийняття й розуміння плану Небесного Батька допомагає нам знати, хто ми є і якими повинні стати.

Господь наказав: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!”¹¹

Кожній жінці вкрай необхідно вивчати Писання. Коли ми більше знайомі з істинами, що містяться в Писаннях, ми зможемо застосовувати їх у своєму житті та матимемо більше сили, щоб досягнути поставлених Богом цілей. Також завдяки щоденній особистій молитві і щоденному вивченню Писань ми будемо відчувати у своєму житті вплив і силу Святого Духа.

Слухняність

Господь каже: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте!”¹² Наша справжня слухняність допомагатиме нам розвивати в собі божественні риси і змінювати свої серця.

В Ученні і Завітах нам дається порада:

“Припадай до завітів, які ти склала…

“Дотримуйся Моїх заповідей постійно, і вінець праведності отримаєш ти”¹³.

Наше зобов’язання жити за євангелією живить наші віру й надію в Ісуса Христа.

Служіння

У нас є безліч можливостей служити Йому. Кожну сестру просять шукати бідних і нужденних серед і навколо нас та допомагати їм. Серед “бідних і нужденних” і ті, хто потребують духовної та емоційної допомоги. Кожна має також обов’язок “спасати наших померлих”, який виконується завдяки проведенню сімейно-історичної чи храмової роботи. Нам наказано ділитися євангелією з іншими, і існує багато способів брати участь у місіонерській роботі. Усе це—шляхи, якими ми можемо служити Господу. Небесний Батько очікує, що ті, хто сильні, будуть зміцнювати слабких, і ваша власна віра буде зміцнюватися, коли ви зміцнюєте Його дітей і піклуєтеся про них.

Я знаю, що Небесний Батько любить кожного зі Своїх дітей досконало, особисто і постійно. Я знаю, що, як жінки, ми відіграємо суттєву роль у плані щастя. Найкраще старатися—ось чого Він хоче від нас, і кожна з нас необхідна в побудові царства. Спокута є реальною. Ісус Христос—наш Спаситель і Викупитель. Я свідчу: якщо ми будемо відданими й витерпимо до кінця, то отримаємо всі благословення Небесного Батька, навіть життя вічне і піднесення. В ім’я Ісуса Христа, амінь.