Він навчає нас скинути оболонку тілесної людини

Одного ранку, як завжди, сім’я зібралася вивчати Писання. Коли всі зійшлися, батько відчув негативний настрій: деякі члени сім’ї виглядали не дуже радісними в очікуванні цього заходу. Було сказано сімейну молитву і коли почалося читання Писань, батько помітив, що одна дочка не мала з собою власного примірника Писань. Він попросив її піти до кімнати і принести свої Писання. Вона неохоче пішла і після певного часу, який здавався вічністю, повернулася, сіла і сказала: “А нам дійсно треба робити це саме зараз?”

Батько подумав, що ворог усієї праведності бажає створити проблеми і не дати вивчати Писання. Батько, намагаючись зберігати спокій, сказав: “Так, нам треба робити це зараз, бо цього від нас хоче Господь”.

Вона відповіла: “Мені щось не хочеться робити це зараз!”

Тоді батько, втративши терпіння, підвищив голос і сказав: “Це мій дім і ми завжди будемо читати Писання у мене вдома!”

Тон і гучність його слів образили дочку і, вхопивши Писання, вона полишила сімейне коло, побігла у свою кімнату і грюкнула дверима. Так завершилося вивчення Писань, у домівці не було відчуття гармонії, і любов теж не дуже там відчувалася.

Батько знав, що він вчинив неправильно, тому пішов до себе в кімнату і став на коліна, щоб помолитися. Він благав Господа про допомогу, усвідомлюючи, що образив одне з Його дітей, дочку, яку він щиро любив. Він просив Господа відновити дух любові і гармонії вдома і дати їм можливість продовжувати сімейні вивчення Писань. Коли він молився, у нього з’явилася думка: “Піди і скажи: “Пробач мені”. Він продовжував щиро молитися, прохаючи про те, щоб Дух Господа повернувся до його дому. І знову прийшла думка: “Піди і скажи: “Пробач мені”.

Він дуже хотів бути гарним батьком і робити те, що вірно, тому він піднявся і пішов до кімнати своєї дочки. Він обережно кілька разів постукав у двері, але відповіді не було. Тому він повільно відчинив двері і побачив, що його дівчинка ридає і схлипує на своєму ліжку. Він став біля неї на коліна і сказав тихим і ніжним голосом: “Пробач мені. Я вибачаюсь за те, що я зробив”. Він повторив: “Пробач мені, я люблю тебе і не хочу тебе ображати”. І потім із вуст дитини вийшов урок, якому Господь хотів його навчити.

Вона припинила плакати, трохи помовчала, взяла свої Писання і почала шукати якогось вірша. Батько дивився, як ті чисті, ніжні рученята перегортали сторінки Писань, сторінка за сторінкою. Вона знайшла вірш, який шукала, і почала дуже повільно читати своїм м’яким голосом: “Бо тілесна людина є ворогом для Бога, і була від падіння Адама, і буде на віки вічні, доки вона не піддасться натхненню Духа Святого, і не скине з себе оболонку тілесної людини, і не стане святою через спокуту Христа Господа, і не стане як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові”¹.

Поки він ще стояв на колінах біля її ліжка, на нього зійшло смирення, коли він подумав: “Цей вірш був написаний для мене. Вона дала мені чудовий урок”.

Потім вона поглянула на нього і сказала: “Пробач мені. Пробач мені, татусю”.

І в ту мить батько зрозумів, що вона читала той вірш не для того, щоб застосувати до нього, але до себе. Він обняв її. Любов і гармонія повернулися у той чарівний момент примирення, яке сталося завдяки слову Бога і Святому Духу. Той вірш, який запам’ятався його дочці з її особистого вивчення Писань, торкнувся його серця вогнем Святого Духа.

Мої улюблені брати, наш дім має бути місцем, де може знаходитися Святий Дух. “Лише домівка може зрівнятися із храмом у своїй святості”². У наших домівках немає місця для тілесної людини. Тілесний чоловік має схильність: “приховувати свої гріхи, чи потурати своїй гордовитості, своєму суєтному честолюбству, чи контролювати душі дітей людських, чи панувати над ними, [і коли він буде] примушувати їх у будь-якій мірі неправедності, ось, небеса віддаляються; Дух Господа засмучується, а коли Він віддалився,—амінь священству чи повноваженню того чоловіка”³.

Ми, носії Ааронового чи Мелхиседекового священства, маємо завжди пам’ятати, що “жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну; добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності”⁴.

Суперечки полишать наші домівки і наше життя, коли ми будемо прагнути застосовувати такі риси Христового характеру: “І ви також прощатимете один одному ваші гріхи; бо істинно Я кажу тобі, той, хто не прощає гріхів свого ближнього, коли каже, що він кається, той підводить себе під суд”⁵. “Пробач мені пробач мені, татусю”.

Господь Ісус Христос, який є Князем миру, навчає нас, як встановити мир в наших домівках.

Він навчає нас бути покірливими або, іншими словами, підкорятися волі чи силі Господа. “Піди і скажи: “Пробач мені”.

Він навчає нас бути лагідними або, іншими словами, бути “стриманими; м’якими; ніжними; не швидкими на гнів чи роздратування; поступливими; терплячими у стражданнях”⁶.

Він навчає нас бути смиренними або, іншими словами, “невибагливими; скромними; покірливими; замість того, щоб бути гордовитими, зарозумілими, пихатими, чи зухвалими”⁷.

“Пробач мені. Я вибачаюсь за те, що я зробив”.

Він навчає нас бути терплячими або, іншими словами, “вміти переносити нещастя без ремствувань чи вередувань”, або “зберігати спокій, переносячи фізичні страждання чи образи”⁸.

Він навчає нас бути сповненими любові. “Я люблю тебе і не хочу ображати тебе”.

Так, мої улюблені брати, він навчає нас скинути оболонку тілесної людини, як батько в цій історії, який благав Господа про допомогу. Дійсно, так само як батько огорнув дочку обіймами своєї любові, і Спаситель простягає Свої руки, щоб обняти нас в часи щирого покаяння.

Він навчає нас стати “свят[ими] через спокуту Христа Господа”. І потім ми примиримося з Богом і станемо друзями Богу. Я свідчу про реальність і здатність Спокути Спасителя очищати і робити нас і наші домівки святими, коли ми намагаємося скинути оболонку тілесної людини і слідувати за Ним.

Він—“Агнець Божий”⁹, Він є Святий та Праведний¹⁰, “кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру”¹¹. В ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.