Спокій душам вашим

У центрі Ґетеборга, Швеція, є широкий бульвар з прекрасними деревами пообіч. Одного дня я побачив дупло у стовбурі одного величезного дерева, то ж я з цікавості зазирнув усередину і побачив, що дерево було зовсім пустотілим. Пустотілим, але не порожнім! У нього було накидано різного непотребу.

Я був здивований, як це дерево все ще стояло. То ж я подивився вгору і побачив широку сталеву стрічку, яка обвивала верхівку стовбура. До цієї стрічки кріпилися декілька сталевих дротів, які, в свою чергу, були приєднані та закріплені до прилеглих будинків. Здалеку воно виглядало, як і інші дерева; і тільки подивившись всередину, можна було визначити, що замість міцної твердої серцевини стовбур насправді порожній. Багато років тому щось спричинило процес ослаблення стовбура трішки тут, трішки там. Це не сталося за одну ніч. Однак так само як деревце зростає сантиметр за сантиметром у міцне дерево, так і ми крок за кроком ростемо у нашій здатності бути міцними як ззовні, так і всередині, на відміну від того пустотілого дерева.

Саме завдяки зцілюючій Спокуті Ісуса Христа ми можемо мати силу непохитно стояти і наповнювати свої душі світлом, розумінням, радістю і любов’ю. Його запрошення спрямоване до всіх “прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього” (2 Нефій 26:33). Його обіцяння таке:

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!

“Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і “знайдете спокій душам своїм” (Матвій 11:28–29).

Про цей спокій Президент Джозеф Ф. Сміт сказав: “Я розумію це так, що ми входимо в пізнання і любов Божу, віруючи в Його мету і Його план настільки, що впевнені в своїй правоті і не вишукуємо чогось іншого, “хитаючись від кожного вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду”. Ми знаємо, що це вчення від Бога, і ми нікому не ставимо запитань стосовно цього; люди можуть мати свою точку зору, ідеї й примхи. Тільки та людина, яка досягла такого ступеня віри в Бога, що всі її сумніви й побоювання відкинуто, вступила в “Божий покій” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1998], с. 56).

Прагнення спокою для наших душ означає прагнення умиротворення розуму й серця, що є результатом пізнання й наслідування вчення Христа, а також прагнення стати розпростертими руками Христа, служачи й допомагаючи іншим. Віра в Ісуса Христа й наслідування Його вчень дають нам тверду надію, і ця надія стає міцним якорем для наших душ. Ми можемо стати стійкими і непохитними. Ми можемо мати тривалий внутрішній спокій; ми можемо увійти в покій Господа. Тільки якщо ми відвернемося від світла та істини, відчуття порожнечі, як дупло того дерева, охопить найпотаємніші куточки наших душ, і ми, можливо, навіть спробуємо заповнити цю порожнечу тим, що не має справжньої цінності.

Це земне життя насправді є дуже коротким відрізком з погляду нашого існування як духовних дітей до того, як ми прийшли на землю, і безсмертя у житті прийдешньому.

Хоча цей день є днем випробування, але це також і день можливостей, коли ми обираємо відгукнутися на запрошення не марнувати дні свого випробування (див. 2 Нефій 9:27). Думки, які заповнюють наш розум, почуття, які ми плекаємо в серці й обрані нами вчинки—все матиме визначальний вплив на наше життя: як тут, так і в прийдешньому.

Буде корисно щодня здіймати наше бачення, аби не втратити вічної перспективи того, що ми плануємо і робимо, особливо, якщо ми проявляємо схильність чекати до кращих часів, щоб зробити те, що як нам відомо, маємо виконувати вже сьогодні.

На своєму шляху ми отримуємо допомогу в нашому виборі завдяки підтримці Духа. А ось якщо ми обираємо діяти проти отриманого світла і розуміння, ми пізнаємо муки сумління, що, звичайно, не робить нас щасливими. Але муки сумління є благословенням, завдяки якому ми отримуємо негайне нагадування, що час покаятися. Коли ми смиренні й бажаємо робити те, що правильно, ми будемо прагнути відразу діяти, аби змінити наші шляхи, тоді як горді й ті, хто можливо “прагнуть стати самі собі законом” (УЗ 88:35), дозволятимуть Сатані вести “їх за шию на льняній мотузці, доки не зв’яже їх своїми міцними мотузками навічно” (2 Нефій 26:22), якщо тільки дух покаяння не увійде в їхні серця. Якщо ми будемо триматися злого впливу, це ніколи не принесе нам відчуття спокою, просто тому що спокій—це дар від Бога і він приходить тільки через Дух Бога. “Злочестивість ніколи не була щастям” (Алма 41:10).

У наших повсякденних вчинках часто малі й прості речі матимуть тривалий вплив (див. Алма 37:6–7). Те, що ми кажемо, як ми діємо і як вибираємо реагувати, впливатиме не лише на нас, а і на оточуючих. Ми можемо будувати або руйнувати. Простий і позитивний приклад—це історія про мою бабусю. Вона відправила одного з молодших дітей купити яєць. Дитина, якій це було довірено, мабуть, радісно йшла доріжкою додому, але коли вона прийшла, більшість яєць були розбиті. В домі був друг сім’ї і він порадив моїй бабусі насварити дитину за таку кепську поведінку. Натомість бабуся спокійно і мудро сказала: “Ні, яйця від цього не стануть знову цілими. Ми просто використаємо те, що можливо, і спечемо млинці, якими разом зможемо поласувати”.

Коли ми вчимося справлятися з малими і простими повсякденними справами мудро і натхненно, результатом буде позитивний вплив, який укорінить гармонію в наших душах і буде підносити й зміцнювати тих, хто нас оточує. Це тому, що все, що запрошує творити добро, “послано силою і даром Христа; ось чому ви можете знати досконалим знанням, що це є від Бога” (Мороній 7:16).

Тож того порожнього дерева, про яке я вам розповідав, там вже немає. Якісь юнаки кинули хлопавки у порожнину, і дерево зайнялося. Його не можна було спасти—тільки зрубати. Стережіться того, що знищує зсередини, чи то велике, чи мале!

Натомість давайте зосереджуватися на тому, що сприятиме тривалому спокою розуму і серця. Тоді “зміцніє [наша] впевненість у присутності Бога” (УЗ 121:45). Обіцяння ввійти в покій Господа, отримати дар миру, далекий від минущого мирського задоволення. Це воістину небесний дар: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27). Він має владу зцілити і зміцнити душу. Він є Ісус Христос, про якого я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.