Вивчення і навчання євангелії

Як член Генерального президентства Недільної школи я відчуваю, що маю почати свій виступ словами: “Вітаю всіх членів класу”.

Моє сьогоднішнє послання спрямовано до всіх, кого покликано навчати, у якій би організації ви не служили, і не має значення, чи ви є новонаверненим у Церкві, чи вчителем з багаторічним досвідом.

Я не буду говорити про те, “як” навчати, а натомість скажу, “як” слід вчитися. Існує істотна різниця між тим, що каже вчитель, і тим, що чують або пізнають члени його класу.

Подумайте про когось із вчителів, хто по-справжньому змінив ваше життя. Що саме в цьому вчителі надихало вас запам’ятовувати те, чого він навчав, спонукало здобувати особисте свідчення про істину, користуватися своєю свободою волі та діяти, а не бути під дією, іншими словами, вчитися? Чим цей учитель відрізнявся від інших?

Один успішний вчитель і письменник сказав: “Під час навчання найважливішим є ставлення. Ставлення вчителя”¹.

Зверніть увагу, що найважливіше у навчанні полягає не в тому, скільки років учитель є членом Церкви, і не в обсязі педагогічного досвіду, і навіть не в тому, наскільки добре вчитель знає євангелію чи володіє методами викладання. Найважливішим є ставлення або дух, з яким вчитель навчає.

Під час всесвітніх зборів навчання провідництва старійшина Джеффрі Р. Холланд розповів наступну історію: “Мені давно подобається історія, яку розповідав президент Пекер; вона про учителя Недільної школи часів дитинства Уільяма Е. Берретта. Датського брата похилого віку було покликано навчати клас хлопців-бешкетників. Здавалося, він не впорається з цим. Він не дуже добре володів англійською; в нього все ще був відчутний датський акцент; він був набагато старшим за них і мав великі фермерські руки. Проте він повинен був навчати цих молодих бешкетливих 15-річних підлітків. Здавалося, він був не дуже підходящою кандидатурою з будь-якої точки зору. Але брат Берретт говорив, і саме цю частину цитував президент Пекер, що якимось чином цей чоловік навчав їх, що, незважаючи на усі ті перепони, усі ті обмеження—цей чоловік торкнувся сердець тих упертих 15-річних підлітків і змінив їхнє життя. І брат Берретт свідчив: “Ми зігрівали свої долоні полум’ям його віри”².

Успішні євангельські вчителі люблять євангелію. Вона сповнює радістю їхні серця. А оскільки вони люблять своїх учнів, то прагнуть, щоб ті відчули і пізнали те, що пізнали вони самі. Навчати євангелії означає ділитися своєю любов’ю до євангелії.

Брати і сестри, ставлення учителя не передається через навчання, воно сприймається підсвідомо³.

Як же тоді нам розвинути ставлення, яке необхідне, щоб бути успішним учителем? Я хотів би обговорити чотири основні принципи навчання євангелії.

Перший—занурюйтеся у Писання. Ми не можемо любити те, чого не знаємо. Розвиньте звичку щоденного вивчення Писань в інший час і окремо від підготовки до уроків. Перш, ніж ми зможемо навчати євангелії, ми повинні знати євангелію.

Президент Томас С. Монсон з ніжністю пригадує свою вчительку Недільної школи, яка навчала його в дитинстві. Він сказав: “Ще малим хлопчиком я відчув вплив чудової, натхненної вчительки, яка слухала і любила нас. Її звали Люсі Гертч. На уроках Недільної школи вона навчала нас про сотворіння світу, падіння Адама, викупительну жертву Ісуса. Вона запрошувала до класу поважних гостей: Мойсея, Ісуса Навина, Петра, Хому, Павла і, звичайно, Христа. Хоча ми їх не бачили, ми навчилися любити, шанувати і наслідувати їх”⁴.

Люсі Гертч змогла запросити цих шанованих гостей у свою класну кімнату, оскільки знала їх. Вони були її дорогими друзями. Завдяки цьому, її учні також навчилися “любити, шанувати і наслідувати їх”.

Господь сказав Гайруму Сміту: “Не прагни проголошувати Моє слово, але спочатку прагни отримати Моє слово”⁵. Це увіщування стосується кожного з нас.

Господь заповідав нам досліджувати Писання⁶, бенкетувати ними⁷ і ставитися до них, як до скарбу⁸. Уважно досліджуючи і обмірковуючи слово Господа, ми матимемо Його Дух з нами. Ми будемо знати Його голос⁹.

Невдовзі після того, як мене покликали президентом колу, один з територіальних сімдесятників провів навчання нашого президентства колу. Під час того навчання я поставив запитання, на яке він відповів так: “Це гарне запитання. Давайте пошукаємо відповідь на нього у Збірнику інструкцій Церкви”. Тоді ми відкрили Збірник інструкцій і там знайшли відповідь на моє запитання. Навчання тривало, і трохи згодом я поставив ще одне запитання. І знов його відповідь була такою ж: “Це гарне запитання. Давайте звернемося до Збірника інструкцій”. Я не наважився ставити більше запитань. Я подумав, що наймудрішим буде читати Збірник інструкцій.

З того часу я вважаю, що Господь міг би дати подібну відповідь кожному з нас, коли ми звертаємося до Нього з турботами або запитаннями. Він міг би сказати: “Це гарне запитання. Якщо ви перечитаєте 5-й розділ книги Алми або 76-й розділ Учення і Завітів, то згадаєте, що Я вже говорив вам про це”.

Брати і сестри, то буде всупереч законам небес, якщо Господу доведеться повторювати для кожного з нас окремо те, що Він вже явив усім нам через одкровення. Писання містять слова Христа. Вони є голосом Господа. Вивчення Писань навчає нас чути Господній голос.

Другий—застосовуйте у своєму житті те, чого ви навчилися. Коли Гайрум Сміт прагнув стати учасником цієї великої роботи останніх днів, Господь сказав йому: “Ось, це твоя праця—виконувати Мої заповіді, так, з усією своєю могутністю, з усім своїм розумом і всією своєю міццю”¹⁰. Наша першочергова і найголовніша робота як учителів полягає в тому, щоб дотримуватися заповідей усією своєю могутністю, розумом і міццю.

Третій—прагніть допомоги небес. Просіть Господа з усією енергією свого серця дати вам Його Дух. У Писаннях сказано: “Якщо ви не отримаєте Духа, ви не будете навчати”¹¹. Це означає, що без Духа не відбудеться справжнього навчання, навіть якщо ви застосовуєте всі правильні методи викладання і навчаєте істині.

Роль учителя полягає в тому, щоб “допомогти людям взяти на себе обов’язок навчатися євангелії—здобути в них бажання вивчати, розуміти євангелію, жити згідно з нею”¹². Це означає, що нам слід зосереджувати увагу не стільки на тому, як ми викладаємо, скільки на тому, як ми допомагаємо іншим пізнавати євангелію і жити за нею¹³.

Коли востаннє ви ставали навколішки, щоб помолитися і попросити у Господа не лише допомогти вам провести урок, але також і допомогти вам пізнати й задовольнити потреби кожного учня у вашому класі? Жоден клас не може бути настільки великим, щоб ми не змогли молитися про натхнення щодо того, як торкнутися серця кожного з учнів.

Вчителям притаманно мати почуття невідповідності. Ви повинні розуміти, що “спілкування з Господом і Його Духом жодною мірою не залежить від віку, зрілості та інтелектуального розвитку”¹⁴.

Обіцяння Господа є певними. Якщо ви ретельно досліджуєте Писання і зберігаєте у своєму розумі слова життя, якщо ви живете за заповідями усім своїм серцем і молитеся за кожного учня, ви будете мати супровід Святого Духа і отримувати одкровення¹⁵.

Четвертий— брати і сестри, надзвичайно важливо, щоб ми користувалися своєю свободою волі й діяли без зволікань, відповідно до отримуваних нами духовних спонукань.

Президент Томас С. Монсон навчав: “Ми спостерігаємо. Ми чекаємо. Ми прислухаємося до тихого голосу. Коли він каже, мудрі чоловіки і жінки слухаються. Не слід зволікати, коли відчуваєте спонукання Духа”¹⁶.

Ви не повинні боятися застосовувати свою свободу волі й діяти відповідно до думок та вражень, які Дух Господа вкладає у ваше серце. Спочатку ви можете почуватися ніяково, але я обіцяю вам, що найприємніші й найвдячніші події, що стануться з вами як учителем, відбудуться тоді, коли ви підкоритеся волі Господа й будете діяти за спонуканнями, які отримуєте від Святого Духа. Ваш досвід зміцнить вашу віру і сповнить вас більшою мужністю діяти у майбутньому.

Любі вчителі, ви є одним з найвеличніших чудес цієї Церкви. Ви маєте священну довіру. Ми любимо вас і маємо впевненість у вас. Я знаю, що якщо ми будемо досліджувати Писання і жити гідно супроводу Святого Духа, Господь звеличить нас у наших покликаннях та обов’язках, щоб ми змогли виконати все, що доручив нам Господь. Про те, щоб всі ми могли зробити це, моя молитва, в ім’я Ісуса Христа, амінь.