Свобода вибору: невід’ємна складова плану життя

Нещодавно я одержав листа від друга, якого знаю вже 50 років і який не є членом нашої Церкви. Я надіслав йому почитати статтю євангельського змісту, на що він відповів: “Спочатку мені було важко усвідомити значення специфічних мормонських термінів, зокрема виразу свобода вибору. Можливо, мені б допоміг невеличкий тлумачний словник”.

Я був здивований, що він не розумів, що ми маємо на увазі під виразом свобода вибору. Я відкрив он-лайн-словник. Із 10 визначень і застосувань слова свобода вибору, жодне не висловлювало ідеї щодо прийняття рішень. Ми навчаємо, що “свобода вибору—це спроможність і привілей, які Бог дає нам, щоб вибирати діяти самостійно, а не бути під впливом”¹. Свобода вибору означає діяти свідомо і відповідально при виборі наших вчинків. Наша свобода вибору є невід’ємною складовою плану спасіння. Завдяки їй ми “вільні вибрати волю і вічне життя через великого Посередника для всіх людей, або вибрати неволю і смерть, що чекають на [людей] у полоні та під владою диявола”².

Слова знайомого гімну дуже ясно навчають нас цього принципу:

Аби відповісти на запитання мого друга і на запитання добрих чоловіків і жінок, де б вони не були, дозвольте мені поділитися з вами більшою інформацією стосовно того, що нам відомо про це значення свободи вибору.

До того, як ми прийшли на цю землю, Небесний Батько представив нам Свій план спасіння—прийти на землю й отримати тіло, обирати між добром і злом і вдосконалюватися, щоб стати схожими на Нього і жити з Ним вічно.

Наша свобода вибору—здатність самостійно вибирати і діяти—була невід’ємною складовою цього плану. Без свободи вибору ми не могли б робити правильний вибір і зростати. Однак, маючи свободу вибору, ми можемо зробити і неправильний вибір, згрішити й втратити можливість знову бути з Небесним Батьком. З цієї причини був наданий Спаситель, аби відстраждати за наші гріхи й спокутувати нас, якщо ми покаємося. Завдяки Своїй нескінченній Спокуті, Він виконує “план милості, щоб удовольнити вимоги справедливості”⁴.

Після того, як Небесний Батько представив Свій план, Люцифер виступив уперед і сказав: “Пошли мене,… і я викуплю все людство, так що жодна душа не пропаде;… тож дай мені Твою шану”⁵. Цей план був відхилений нашим Батьком, тому що він би позбавив нас свободи вибору. Насправді це був план заколоту.

Тоді Ісус Христос, “Улюблени[й] і Вибрани[й] [Син Небесного Батька] від початку”, виявив Свою свободу вибору, сказавши: “Батьку, хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки”⁶. Він мав стати нашим Спасителем—Спасителем світу.

Через повстання Люцифера стався великий духовний конфлікт. Кожен з дітей Небесного Батька мав можливість скористатися свободою вибору, яку Небесний Батько дав їм. Ми обрали мати віру в Спасителя Ісуса Христа—прийти до Нього, наслідувати Його та прийняти план, який Небесний Батько представив для нашого блага. Але третина дітей Небесного Батька не мала віри піти за Спасителем, а натомість вибрала йти за Люцифером, або Сатаною⁷.

І Бог сказав: “Отже, через те, що Сатана повстав проти Мене, і прагнув знищити свободу вибору людини, яку Я, Господь Бог, дав їй,… Я вчинив так, щоб його було скинуто вниз”⁸. Ті, хто пішли за Сатаною, втратили можливість отримати смертне тіло, жити на землі та розвиватися. Через те, що вони використали свою свободу вибору в такий спосіб, вони її втратили.

Сьогодні єдиною владою, яку має Сатана і його послідовники, є влада спокушати і випробовувати нас. Єдиною їхньою радістю є зробити нас “так само нещасними, як [вони самі]”⁹. Щастя приходить до них лише тоді, коли ми не дотримуємося Господніх заповідей.

Тільки подумайте про це: в нашому доземному стані ми обрали йти за Спасителем, Ісусом Христом! І завдяки цьому нам було дозволено прийти на землю. Я свідчу, що роблячи зараз той самий вибір іти за Спасителем, поки ми тут, на землі, ми отримаємо навіть більше благословення у вічностях. Але знайте: ми повинні продовжувати вибирати Спасителя. На кону вічність, і наше розумне використання свободи вибору і самі наші вчинки необхідні, щоб ми могли отримати вічне життя.

Протягом Свого життя Спаситель показував нам, як користуватися нашою свободою вибору. Хлопчиком у Єрусалимі Він свідомо вибрав “бути в тому, що належить Моєму Отцеві”¹⁰. У своєму служінні Він неухильно вибирав “виконувати волю [Його] Батька”¹¹. У Гефсиманії Він обрав вистраждати все, говорячи: “Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” І Ангол із неба з’явився до Нього,—і додавав Йому сили”¹². На хресті Він обрав любити Своїх ворогів, молячись: “Отче, відпусти їм,—бо не знають, що чинять вони!”¹³. А тоді, щоб Він міг остаточно показати, що це був Його власний вибір, Його було залишено одного. “[Батьку], нащо Мене Ти покинув?¹⁴—запитав Він. Востаннє Він використав Свою свободу вибору, щоб витримати до кінця, доки не зміг сказати: “Звершилось!”¹⁵.

Хоча Його було випробувано “в усьому, подібно до нас”¹⁶, кожним Своїм вибором Він виявляв своє право бути нашим Спасителем—щоб розірвати для нас пута гріха і смерті. І Своїм досконалим життям Він навчав нас, що коли ми вибираємо виконувати волю нашого Небесного Батька, наша свобода вибору зберігається, наші можливості зростають, і ми розвиваємося.

Очевидність цієї істини проглядається скрізь у Писаннях. Йов втратив усе, що мав, однак обрав залишитися вірним, і він здобув вічні благословення Бога. Марія і Йосип обрали дослухатися попередження ангела втекти до Єгипту, і життя Спасителя було збережено. Джозеф Сміт обрав прийняти вказівки Моронія, і розпочалося Відновлення, як і було провіщено. Завжди, коли ми обираємо прийти до Христа, взяти на себе Його ім’я та йти за Його служителями, ми просуваємося вперед на нашому шляху до вічного життя.

У нашій земній подорожі нам не слід забувати, що справедливе і протилежне: коли ми не дотримуємося заповідей або не зважаємо на підказки Святого Духа, наші можливості зменшуються; наша здатність діяти і розвиватися обмежується. Коли Каїн позбавив свого брата життя через те, що любив Сатану більше, ніж Бога, його духовний розвиток припинився.

В юності я засвоїв важливий урок про те, як наш вибір може обмежити нашу свободу. Якось мій батько дав мені завдання полакувати дерев’яну підлогу. Я вирішив розпочати від дверей і просувався вглиб кімнати. Коли я майже закінчив, то зрозумів, що не зможу вийти. З того боку не було ані вікна, ані дверей. Я буквально загнав себе в кут. Іти було нікуди. Я був приголомшений.

Завжди, коли виявляємо непослух, ми в духовному розумінні заганяємо себе в кут і опиняємося у полоні власного вибору. Хоча ми духовно сковані, завжди є шлях назад. Подібно до покаяння, розвернутися й пройтися щойно полакованою підлогою означає добряче попрацювати—заново відшліфувати та полакувати! Повернення до Господа нелегке, але воно варто того.

Розуміючи складність задачі покаятися, ми вдячні за благословення Святого Духа, який скеровує нас у нашому виборі, а також за Небесного Батька, який дає нам заповіді та зміцнює і підтримує нас у їх дотриманні. Ми також розуміємо, як слухняність заповідям зрештою захищає нашу свободу вибору.

Наприклад, коли ми додержуємося Слова мудрості, ми уникаємо полону хвороб і залежності від речовин, які в буквальному розумінні крадуть нашу здатність обирати самостійно.

Якщо ми слухняні пораді уникати боргу і звільнятися від нього якомога швидше, ми отримуємо свободу використовувати наявний дохід, аби допомагати іншим і благословляти їх.

Коли ми виконуємо пораду пророка проводити домашній сімейний вечір, сімейну молитву та сімейне вивчення Писань, у наших домівках створюється сприятливий клімат для духовного зростання наших дітей. Там ми навчаємо їх євангелії, ділимося нашими свідченнями, висловлюємо любов і слухаємо, як вони діляться своїми почуттями і досвідом. Своїм праведним вибором ми звільняємо їх від темряви, збільшуючи їхню здатність ходити у світлі.

Світ навчає нас багато хибного про свободу вибору. Багато хто вважає, що ми повинні “ї[сти], пи[ти] і звеселя[тися];… а якщо буде так, що ми винні, Бог поб’є нас кількома ударами бича, і врешті ми будемо спасенними”¹⁷. Інші відмовляються від релігії і заперечують існування Бога. Вони переконують себе, що немає “протилежн[ості] у всьому”¹⁸, а отже, “що б людина не зробила, то не є злочин”¹⁹. Це “знищ[ує] мудрість Бога і Його вічні наміри”²⁰.

На відміну від мирських учень Писання навчають нас, що ми маємо вибір, і наш праведний вибір завжди визначає наші можливості, здатність діяти згідно з ними й сягати вічного прогресу.

Наприклад, через пророка Самуїла Господь дав чітку заповідь царю Саулу:

“Господь послав був мене помазати тебе на царя… А тепер послухайся голосу Господ[а]…

Іди, і поб’єш Амалика, і вчиниш закляттям усе, що його”²¹.

Але Саул не послухався Господньої заповіді. Він притримувався того, що я називаю “вибірковою слухняністю”. Спираючись на власну мудрість, він зберіг життя царя Агага і забрав найкращих овець, биків та інших тварин.

Господь відкрив це пророку Самуїлу й послав його скинути Саула з престолу. Коли пророк прийшов, Саул сказав: “Я виконав слово Господнє”²². Але пророк знав, що це не так, і сказав: “А що це за мекання цієї отари в вухах моїх, та рик великої худоби, що я чую?”²³

Саул зняв з себе провину, обвинувативши інших і сказавши, що люди зберегли тварин для того, аби принести жертви Господу. Відповідь пророка була твердою: “Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість—краща від баранячого лою!”²⁴.

Зрештою Саул визнав: “Прогрішився я, бо переступив накази Господні та слова твої,—бо я боявся народу, та послухався його голосу”²⁵. Через те, що Саул не виконав усе з точністю—через те, що він обрав послухатися вибірково—він втратив можливість і саму свободу вибору—бути царем.

Мої брати і сестри, а ми дослухаємося з точністю до голосу Господа і Його пророків? Чи ми, як Саул, притримуємося вибіркової слухняності й боїмося присудів людей?

Я визнаю, що всі ми робимо помилки. Писання навчають нас: “Всі згрішили, і позбавлені Божої слави”²⁶. Ті, хто опинився в полоні колишнього неправедного вибору, хто загнаний у темний кут і позбавлений усіх благословень, доступних завдяки праведному використанню свободи вибору, ми любимо вас. Поверніться! Вийдіть з цього кута. Навіть якщо вам доведеться пройти по свіжополакованій підлозі, це варто того. Довіртеся тому, що “завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”²⁷.

Коли настав час Спокути, Спаситель промовив Свою величну заступницьку молитву, де говорив про кожного з нас: “Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені”²⁸. “Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”²⁹.

Я даю вам своє особливе свідчення, що Вони живуть. Коли ми праведно використовуємо свою свободу вибору, то приходимо до пізнання Їх, стаємо схожими на Них і готуємо себе до того дня, коли “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається”³⁰, що Ісус є наш Спаситель. Давайте продовжувати йти за Ним і нашим Вічним Батьком, як ми зробили на початку. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.