Три принципи вибору

Мої улюблені брати у священстві, моя щира молитва цього вечора про те, щоб я міг отримати допомогу нашого Небесного Батька у висловленні того, чим я відчуваю натхнення поділитися з вами.

Нещодавно я розмірковував про вибір і його наслідки. Навряд чи проходить хоча б година, щоб нам не доводилося робити той чи інший вибір. Одні рішення є незначними, інші—далекосяжними. Деякі з них не впливатимуть на вічний план речей, проте є такі, які суттєво вплинуть на вічність.

Коли я обдумував різні аспекти вибору, то розділив їх на три категорії. Перша, право вибору; друга, відповідальність за вибір; і третя, наслідки вибору. Я називаю ці три категорії принципами вибору.

Я почну з першого—право вибору. Я вдячний люблячому Небесному Батькові за Його дар свободи волі або права вибирати. Президент Девід О. Мак-Кей, дев’ятий Президент Церкви, сказав: “Після дару самого життя право керувати цим життям є найбільшим даром Бога людині”¹.

Ми знаємо, що ми мали свободу волі до заснування цього світу і що Люцифер намагався забрати її у нас. Він не вірив ні в принцип свободи волі, ні в нас і наполягав на примусовім спасінні. Він переконував, що завдяки його плану спасіння, жодної душі не буде втрачено. Втім, схоже він не усвідомлював,—або, ймовірно, не переймався цим—що, слідуючи його плану, жодна людина не стане мудрішою, сильнішою, співчутливішою або більш вдячною.

Ми, хто вибрав план Спасителя, знали, що вирушимо у небезпечну й важку подорож, бо крокуватимемо шляхами світу, грішитимемо й спотикатимемось, що відокремить нас від нашого Батька. Але Першонароджений в Дусі запропонував Себе в жертву, щоб спокутувати гріхи кожного. Через неймовірне страждання Він став великим Викупителем, Спасителем всього людства, уможливлюючи таким чином наше успішне повернення до нашого Батька.

Пророк Легій говорить нам: “Отже, люди вільні, коли вони в плоті; і все необхідне для людини надається їм. І вони вільні вибрати волю і вічне життя через великого Посередника для всіх людей, або вибрати неволю і смерть, що чекають на вас у полоні та під владою диявола; бо він прагне всіх людей зробити так само нещасними, як сам”².

Брати, в межах яких би обставин ми не знаходилися, ми завжди матимемо право вибирати.

Після права вибору приходить відповідальність, щоб вибирати. Ми не можемо дотримуватися нейтралітету; нейтральної полоси не існує. Господь знає це; Люцифер знає це. Поки ми живемо на цій землі, Люцифер і його сонми ніколи не покинуть надії загарбати наші душі.

Наш Небесний Батько не послав нас у нашу вічну подорож без засобів, завдяки яким ми можемо отримати Його Божий провід. Саме це допоможе нам безпечно повернутися назад в кінці смертного життя. Я маю на увазі молитву. Я також маю на увазі шепіт того тихого й лагідного голосу всередині кожного з нас, і не обійду увагою Святі Писання, написані моряками, котрі успішно перетнули моря, які й ми маємо перетнути.

Кожен з нас прийшов на цю землю, маючи усе необхідне, щоб робити правильний вибір. Пророк Мормон говорить нам: “Дух Христа дано кожній людині, щоб вона відрізняла добро від зла”³.

Нас оточено—а інколи навіть атаковано—посланнями супротивника. Послухайте деякі з них; вони безсумнівно знайомі вам: “Лише раз нікому на зашкодить”. “Не переймайся, ніхто не дізнається”. “Ти можеш кинути палити, або пити, або приймати наркотики, коли тільки сам забажаєш”. “Усі це роблять, тож це не може бути так вже й погано”. Брехні немає кінця.

Хоча під час своєї подорожі ми і натраплятимемо на розвилки й повороти, ми просто не можемо собі дозволити задоволення піти обхідним шляхом, звідки ми можемо вже ніколи не повернутися. Люцифер, як хитрий строкатий дудник, грає свою привабливу мелодію і зваблює наївних відхилитися від обраного ними безпечного шляху, від поради люблячих батьків, від безпеки Божих вчень. Він шукає не тільки так званих покидьків людства, він шукає кожного з нас, включаючи й самих обраних Бога. Цар Давид послухав, завагався, і все ж пішов і пав. Так, дещо раніше вчинив і Каїн, а пізніше і Юда Іскаріот. Методи Люцифера підступні; його жертви численні.

Про нього ми читаємо у 2 Нефії: “Других він умиротворить, приспить їх до плотської безпечності”⁴. “Других він манить, і каже їм, що немає пекла… доки він не стисне їх своїми жахливими ланцюгами”⁵. “І таким чином диявол ошукує їхні душі, і веде їх старанно до пекла”⁶.

Як ми приймаємо рішення, коли стоїмо перед важливим вибором? Чи поступаємося ми обіцянці короткочасного задоволення? Нашим бажанням і пристрастям? Тиску наших однолітків?

Не будьмо ж такими нерішучими, як Аліса з класичного роману Люїса Керролла Аліса в країні чудес. Ви пам’ятаєте, як вона підійшла до роздоріжжя, маючи обрати одну з двох доріг, кожна з яких вела вперед, але в різних напрямках. Аліса побачила Чеширського кота, у якого й спитала: “Яку дорогу мені обрати?”

Кіт відповів: “Все залежить від того, куди ти хочеш прийти. Якщо ти не знаєш, куди хочеш прийти, то немає значення і, якою дорогою ти підеш”⁷.

На відміну від Аліси ми всі знаємо, куди хочемо прийти, і нам дійсно важливо, якою дорогою ми підемо, бо, вибираючи свій шлях, ми обираємо свою долю.

Перед нами постійно постає вибір. Щоб мудро зробити його, потрібна мужність—мужність сказати “ні”, і мужність сказати “так”. Рішення насправді визначають долю.

Я благаю вас прийняти рішення прямо тут і прямо зараз не відхилятися з путі, яка вестиме до нашої мети: вічного життя з нашим Небесним Батьком. На цій прямій, істинній дорозі є й інші цілі: місіонерське служіння, храмовий шлюб, активність у Церкві, вивчення Писань, молитва, храмова робота. Існує безліч достойних цілей, яких слід досягти протягом нашої подорожі життям. Потрібна лише наша рішучість досягти їх.

І наостанку, брати, я говоритиму про наслідки вибору. Кожен наш вибір має наслідки. Якісь з них дещо або зовсім не впливають на наше вічне спасіння, а інші мають вирішальне значення щодо нього.

В кінцевому підсумку зовсім не важливо, яку теніску ви носили—зелену чи синю. Однак рішення натиснути кнопку вашого комп’ютера, яка приведе вас до порнографії, може повністю змінити ваше життя. Вам досить лише зробити крок з прямої, безпечної дороги. Якщо друг тисне на вас, аби ви випили алкоголь або попробували наркотики і ви піддаєтеся, тоді ви ступаєте на шлях, з якого вже можете не повернутися. Брати, незалежно від того, хто ми—дванадцятирічні диякони або зрілі первосвященики—ми вразливі. Давайте зосереджувати свої очі, свої серця і свою рішучість на меті, яка є вічною. Вона варта будь-якої ціни, що ми маємо заплатити, незважаючи на жертву, яку ми повинні принести для її досягнення.

Жодна спокуса, жодна принада і ніякий тиск не зможуть подолати нас, якщо ми самі не дозволимо їм. Якщо ми робимо неправильний вибір, нам нікого винити, крім себе. Президент Бригам Янг якось висловився про цю істину, застосовуючи її до самого себе. Він сказав: “Якщо брат Бригам обере невірний шлях і вхід до царства небесного для нього буде зачинено, звинуватити в цьому можна буде лише брата Бригама. Серед усіх істот на небесах, на землі і в пеклі, я єдиний, кого можна буде звинуватити”. Він продовжував: “Це однаково стосується кожного святого останніх днів. Спасіння—це особистий процес”⁸.

Апостол Павло запевнив нас: “Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її”⁹.

Усі ми робили неправильний вибір. Якщо ми ще не виправилися в такому виборі, я запевняю вас, що такий шлях існує. Цей процес має назву покаяння. Я благаю вас виправити свої помилки. Наш Спаситель помер, щоб забезпечити вас і мене цим благословенним даром. І хоча ця дорога не легка, обіцяння є правдивим: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг”¹⁰. “І Я, Господь, не пам’ятаю їх більше”¹¹. Не ризикуйте своїм вічним життям. Якщо ви грішили, чим раніше ви почнете свій шлях назад, тим скоріше ви знайдете солодкий мир і радість, які приходять разом із чудом прощення.

Брати, ви—шляхетного первородства. Ваша мета—це вічне життя в царстві нашого Батька. Така мета не досягається одною славетною спробою, а натомість є результатом праведності протягом усього життя, накопичення мудрих рішень та твердого дотримання цілі. Як і все, що є дійсно цінним, нагорода вічного життя вимагає зусиль.

У Писаннях ясно говориться:

“І будеш пильнувати виконувати… як наказав вам Господь, Бог ваш,—не збочите ні праворуч, ні ліворуч.

Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити”¹².

На завершення дозвольте мені поділитися з вами прикладом людини, яка змолоду визначила свої цілі. Я говоритиму про брата Клейтона М. Крістенсена, члена Церкви, який є професором ділового адміністрування в Школі бізнесу Гарвардського університету.

Коли йому було 16 років, брат Крістенсен вирішив, що серед інших справ, які він не робитиме у неділю, він також не займатиметься у той день спортом. Кілька років потому, навчаючись в Оксфордському університеті в Англії, він грав центровим у баскетбольній команді. В сезоні того року вони були непереможними і дійшли до баскетбольного турніру, який в Британії прирівнюється до того, який у Сполучених Штатах проводить Національна студентська спортивна асоціація.

Вони достатньо легко вигравали свої ігри в турнірі, ставши однією з чотирьох команд, що вийшли у півфінал. Саме тоді брат Крістенсен подивився на розклад ігор і, на свій превеликий жах, побачив, що баскетбольну гру фіналу було заплановано на неділю. Він і команда так сильно старалися, щоб дістатися туди, де вони зараз були, а він був центровим, який починав гру. Зі своєю дилемою він підійшов до тренера. Його тренер не перейнявся його проблемою і сказав брату Крістенсену, що очікує його участі в грі.

Однак перед фінальною грою була ще півфінальна гра. На жаль, запасний центровий вивихнув собі плече, що ще більше змушувало брата Крістенсена взяти участь у фінальній грі. Він пішов до своєї кімнати у готелі, став навколішки і запитав свого Небесного Батька, чи буде це неправильно, якщо він, лише цього разу, гратиме у неділю. Він сказав, що відповідь прийшла ще навіть до того, як він закінчив молитися: “Клейтоне, чому ти взагалі питаєш Мене? Ти знаєш відповідь”.

Він пішов сказати своєму тренеру, як прикро йому, що він не зможе взяти участь у фінальній грі. Після цього він пішов на недільні збори до місцевого приходу, а його команда грала без нього. Він палко молився, щоб їм пощастило і вони дійсно перемогли.

Він прийняв те доленосне, важке рішення більш як тридцять років тому. Брат Крістенсен сказав, що з плином часу він все більше вважає його одним з найважливіших рішень, які він будь-коли приймав. Було б дуже легко сказати: “Знаєте, взагалі, дотримання Суботнього дня в святості—це вірна заповідь, але, враховуючи мої особливі, зм’якшувальні обставини, буде нормально тільки цього разу порушити його”. Втім, він говорить, що все його життя видалося одним нескінченним потоком пом’якшувальних обставин, і якщо б він перетнув межу тільки того разу, то наступного разу, коли з’явилося б щось надто вимогливе й критичне, було б набагато легше перетнути цю межу знову. Засвоєний ним урок полягає в тому, що легше, коли дотримуєшся заповідей 100 відсотків часу, ніж 98¹³.

Мої улюблені брати, будьмо ж сповненими вдячності за право вибору, приймати відповідальність за вибір і завжди пам’ятати про наслідки вибору. Як носії священства, об’єднані як одна людина, ми можемо стати гідними скеровуючого впливу нашого Небесного Батька, якщо вибиратимемо старанно й правильно. Нас залучено до роботи Господа, Ісуса Христа. Ми, подібно до людей давнини, відгукнулися на Його заклик. Ми виконуємо Його доручення. Ми досягнемо успіху в урочистому обов’язку: “Очистьтеся ви, що носите посуд Господній”¹⁴. Моя урочиста й смиренна молитва про те, щоб так це й було. В ім’я Ісуса Христа, нашого Господаря, амінь.